МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет «Львівська політехніка» Кафедра «Телекомунікації»
Конфігурування протоколу динамічної маршрутизації RIP Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Операційні системи телекомунікаційних мереж» Для студентів спеціальності «Інформаційні мережі зв’язку» Львів 2005 Мета роботи: Ознайомитися з принципами та протоколами маршрутизаці. Навчитися конфігурувати протокол динамічної маршрутизації RIP. Теоретичні відомості. В системах пакетної комутації термін маршрутизація(routing) стосується процесу вибору шляху (маршруту) передачі пакетів, та організації процесу пересилання пакетів по визначеному шляху. Термін маршрутизатор (раутер - router) слід трактувати як комп’ютер, який здійснює пошук шляху передачі пакетів. Всі станції в мережі ідентифікуються іменами, адресами та маршрутами. Ім’я визначає, який це об’єкт, адреса - де він розташований, маршрут - як його досягнути. Отже маршрутизація це процес визначення і призначення маршруту (шляху) або методу, який повинен бути використаний для встановлення сполучення для забезпечення пересилання повідомлень. В свою чергу маршрут в операціях комунікаційних систем – це географічний шлях, який є наслідком виклику або повідомлення прокладений через кола (канали), використані для встановлення послідовності сполучень. Маршрут визначає шлях, який проходять пакети в комунікаційній мережі. Виходячи з цих полодень маршрутизатор – це функціональний пристрій, який використовується для взаємосполучення двох або більше мереж. Маршрутизатори слід використовувати виходячи з таких міркувань: Сполучення різнорідних мереж. Оскільки IP діє на мережевому рівні еталонної моделі OSI, то при сполученні різнорідних (як за топологією, так і за IP-адресами) IP-мереж необхідна маршрутизація а не комутація (остання здійснюються на канальному рівні). Стратегія проектування. Маршрутизація необхідна для здійснення необхідної стратегії проектування, оскільки мережа повинна бути побудована за модульним принципом. При цьому можливий випадоккол декілька мереж необхідно об’єднати саме тоді і використовується раутінг. Безпека. Виходячи з потреб організації, необхідно встановити певні правила безпеки для мережі. Ці правила є нічим іншим, як запобіганням доступу певних користувачів до певних даних. Контроль за доступом зазвичай здійснюється на мережевому рівні і називається фільтрацією. Маршрутизатор здійснює функцію фільтрації за допомогою впровадження певних правил, які формуються мережевим адміністратором. Сполучення з віддаленими об’єктами. Технології WAN, які використовуються для сполучення з віддаленими об’єктами (наприклад, з філіями організації), у більшості випадків впроваджуються через маршрутизатори. Які в цьому випадку діють через інтерфейс WAN, залежно від типу мережі, вибраної для транспортування інформації на канальному та фізичному рівнях (X.25, Frame Relay, ISDN тощо), та через інтерфейс LAN (наприклад, Ethernet), так що віддалений об’єкт може бути сполучений з центром. Таким чином, об’єднання мереж (internet) складається із фізичних мереж, з’єднаних між собою через раутери. Кожен раутер з’єднаний безпосередньо з двома або більше мережами. Відзначимо, що вузол-станція звичайно під’єднаний до однієї фізичної мережі. Однак можливі вузли-станції, під’єднані до декількох мереж (multi-homed host). Стандарт TCP/IP проводить чітке розділення функцій вузла-станції (host) і функцій маршрутизатора. Основна різниця між раутером і станцією (навіть коли вона приєднана до декількох мереж одночасно - multihomed), з точки зору маршрутизації є те, що станція ніколи не пересилає пакети між своїми мережевими інтерфейсами, тоді як для раутера це (IP forwarding) основна його функція. Маршрутизація забезпечує можливість переміщення інформації через об’єднання мереж від джерела до призначення. Доки повідомлення пересилається в межах однієї фізичної мережі або підмережі, то будь-які проблеми раутінгу вирішуються за допомого...